Top Donwloads - soft, warez

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СУМІСНОСТІ КВАЛІФІКОВАНИХ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ

Автор:  СИНІГОВЕЦЬ ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ

Кандидат наук з фізичного виховання та спорту

Сучасний етап розвитку спортивних досягнень в країні вимагає від спеціалістів в сфері фізичного виховання і спорту все більшої уваги щодо питань міжособових відносин в спортивних командах. Відносини, які складаються у середині спортивного колективу, слугують міцним підґрунтям формування як монолітного колективу, так і особистості спортсменів. Питання про те, які фактори характеризують розвинутий спортивний колектив, без перебільшення можна віднести до розгляду першочергових в теорії і психології спорту [39].
Вихідні концептуальні положення, які дозволяють виділити основні об’єктивні та суб’єктивні сторони взаємодії в спортивній команді, розробленні в роботах В.С. Агеєва [3]; А.І. Донцова [23]; А.Л. Журавльова [28]; Ю.А. Коломийцева [37]; Я.Л. Коломінського [40]; Р.Л. Кричевського [44]; Г.В. Ложкіна [51]; М.М. Обозова [56]; В.М. Платонова [59]; та ін.
Більшість вчених приходить до думки, що однією із головних умов успішної взаємодії є найменування відносної якості сумісності спортсменів. Серед факторів, які впливають на міжособові відносини, менше всього вивченими залишається фактор психологічної сумісності. Практика великого спорту показує, що для досягнення високих спортивних результатів необхідні: фізична підготовка, оволодіння на рівні сучасної науки і спорту технікою і тактикою, вольова підготовка. Але все це не забезпечить досягнення мети, якщо не буде поєднання з високими особистісними якостями спортсменів, згуртуванням їх в монолітний колектив, без прояву психологічної сумісності в команді. Адже, відомо немало прикладів, коли відмінності в поглядах, мотивах, життєвих цінностях двох чи декількох спортсменів створювало негативний вплив на продуктивність їх спільної діяльності.
Питаннями розробки та обґрунтування шляхів організації роботи в спортивній команді на основі різноманітності підходів, втому числі і психологічних, займалися такі вчені як В.В Андреєв [4]; О.В. Захарова [31]; Н.І. Іванова [32]; Ю.А. Коломийцева [37]; Б.Н. Шустін [74]; та ін.
Відзначаючи важливий внесок у розробку означеної проблеми, здійснений цими вченими, ми, не будемо знову говорити про важливість психологічної сумісності в діяльності команди, це вже доведено і так. Однак, в нашій роботі ми зупинимось на питаннях оцінки та прогнозування психологічної сумісності спортсменів, що в наукових роботах розглянуто в найменшій мірі: здебільшого оцінка та прогноз носять суб’єктивний характер, а відсутність критеріїв, які характеризують рівень психологічної сумісності, не дозволяє обґрунтувати, вже і, саму педагогічну роботу в спортивних командах.
Таким чином, актуальність даної роботи обумовлена великим значенням поставленої проблеми, недостатнім освітленням питань, які відносяться до вивчення системи прогнозування психологічної сумісності спортсменів та обґрунтування методології її оцінки в команді.
Мета дослідження. Дослідити психологічну сумісність спортсменів  волейбольної команди «Буревісник» сезону 2007-2008 рр.
Для досягнення мети дослідження поставленні такі завдання:
1.    Вивчити і узагальнити дані спеціальної літератури і практичного досвіду з поставленої проблеми.
2.    Підібрати психологічні тестування для визначення психологічної сумісності спортсменів в команді.
3.    Оцінити рівень психологічної сумісності спортсменів волейбольної команди «Буревісник» сезону 2007-2008 рр.
4.    Розробити практичні рекомендації для тренерів та спортсменів по експрес-оцінці психологічної сумісності команди «Буревісник».
Для досягнення поставленої мети та вирішення визначених завдань використовуються такі методи дослідження: а) теоретичні – вивчення, аналіз, узагальнення літературних і документальних матеріалів з проблеми дослідження; б) емпіричні – спостереження, психологічне тестування з використанням наступних методик: виявлення відношення до тренувальної і змагальної діяльності (розроблена Ю.А. Коломійцевим [37]) методика визначення направленості особистості (розроблена М. Рокичем [73]); методика дослідження групових ролей (розроблена Мільманом [36]), методика визначення „групових ролей”, методи математичної статистики.

Результати психологічного тестування

Як відомо, до тренувального складу входять усі члени команди, які здійснюють підготовку до виступу в змаганнях. Спортивна діяльність під час тренувань більш різноманітна і може включати елементи, що не трапляються на змаганнях. Для виконання тренувальних завдань спортивна команда може поділятися на групи різної чисельності залежно від характеру вправ. Кожна з таких груп протягом певного часу буде діяти і жити відповідно до групових психологічних законів, що залишить слід у свідомості її учасників. Тому досвідчені тренери не покладаються на волю випадку і намагаються поділяти спортсменів для виконання вправ на тренуваннях з урахуванням їх взаємного впливу один на одного [49]. 
Для вирішення цієї проблеми нами було проведено дослідження, яке дозволило виявити чотири мікрогрупи в команді «Буревісник»
Велика кількість мікрогруп відносно кількості гравців, говорить про те, що члени команди по за майданчиком не мають більш тісних стосунків. Також ми визначили одинаків в команді «Буревісник» – К. Піун, В. Тевкун. Як відомо згуртований колектив повинен бути одним цілим та не мати мікрогруп. З цього можна зробити висновок про те що атмосфера даної команди не згуртована.
В табл. 2 представлені наступні групові ролі гравців команди «Буревісник». Опитуванням гравців виявлено наступне розподілення групових ролей в команді: лідером, організатором роботи, дослідником ресурсів та завершувачем – є граючий тренер В.П. Жула, а будівником, генератором ідей, організатором групи – є

В. Сосімович, оцінником ідей – є головний тренер М.П. Благодатний.
Характеризуючи отримані показники даного дослідження ми можемо сказати що в команді «Буревісник» є два лідера, які спільно управляють групою. Розподіл наступних групових ролей відбувається в команді між двома лідерами та головним тренером – М.П. Благодарний, на нашу думку це пов’язано з тим що – В.П. Жула виконує тренерські обов’язки, а В. Сосімович – є капітаном команди. Данні положення сприяють покращенню психологічної сумісності між членами спортивної команди в зв’язку з тим, що в управлінні групи беруть участь провідні гравці та головний тренер команди «Буревісник».
При опрацюванні анкет волейболістів команди «Буревісник» по методиці (ВТЗД) розробленою Ю.А. Коломійцевим, ми визначили , що 72 % – опитаних вважає відношення до тренувань та змагань відповідає високому рівню,   28 %  – оцінили своє відношення – вище за середній рівень.
Тренер вважає, що 5 % волейболістів команди мають високий рівень відношення до тренувань та змагань, 95 % – вище середнього рівня, але аналіз взаємооцінки показав наступне розподілення у 7 % – респондентів, відношення до тренувальної і змагальної діяльності як вважають партнери команди вище середнього рівня; 50 % – середній рівень, 28 % – нижче за середній рівень; 15 % – низький рівень
Опрацювання анкет методики вивчення направленості особистості (розроблену М. Рокичем) проводилось з метою дослідження взаємодій та взаємовідносин, які склалися в волейбольній команді.
При вивченні направленості особистості волейболістів команди «Буревісник» ми визначали наступі напрямки психологічну направленості спортсменів: на себе, на взаємодію, на завдання.
Аналізуючи методику ми визначили, що в середньому направленість особистості волейболістів команди «Буревісник» спрямована: 54 % – на себе, 24 % – на взаємодію, 22 % – на завдання. Результати проведеної методики, говорять про те, що волейболісти більше спрямовані на себе, ніж на взаємодію та завдання. Такі люди характеризуються як неприємні, агресивні, схильні до конкуренції, догматики, сенситивні до зовнішніх ознак розбіжності, інтровертовані, ревниві, напруженні, іноді невпевнені, роздратованні, тривожні, із недостатнім самоконтролем, лабільні консервативні. На відміну від гравців, головний тренер М.П. Благодатний, має найбільший відсоток при направленості на завдання, що характеризує його, як самостійну і впевнену, вольову, вперту, тверезу, радикальну, недогматичну, без потреби взагалі в якійсь допомозі, агресивну і вперту у досягненні мети людину.
Високий відсоток спрямованості на себе волейболістів команди «Буревісник», перешкоджає виконанню конкретних завдань чи надання справжньої, відвертої допомоги партнерам в складних ситуаціях, а також не сприяє згуртованості команди та призводить до незлагодженості дій в тренувальному та змагальному процесі.
Дослідження показників психологічної надійності дозволило нам визначити рівень змагальної емоційної стійкості, саморегуляції, мотиваційно-енергетичного компоненту та стабільності волейболістів команди «Буревісник».
Аналізуючи показники змагальної емоційної стійкості ми визначили наступне: 23 % волейболістів мають вищий за середній рівень, 14 % – відповідають середньому рівню, 67 % – мають нижчий за середній рівень. Вищий за середній рівень саморегуляції ми виявили у 78 % волейболістів, 14 % – мають середній рівень, 7 – мають нижчий за середній рівень. Мотиваційно-енергетичний компонент у 28 % волейболістів відповідає середньому рівню, а 72 %  – мають нижчий за середній рівень. Стійкість до перешкод у 50 % волейболістів знаходиться на  нижчому за середній рівень,   14 % – мають середній рівень, 36 % – мають вищий за середній рівень.
Якщо розглянути показники психологічної надійності для конкретних волейболістів, то можна визначити, що тільки В.П. Жула, В.Сосімович та О. Яценко мають високий рівень розвитку досліджуваних показників психологічної надійності.
Проведені нами дослідження дозволили визначити тип та стиль головного тренера М.П. Благодарного. На думку 100 % гравців М.П. Благодарний відноситься до типу тренерів з настановою виключно на спортивний результат і має авторитарний стиль керівництва. У роботі тренерів такого типу немає місця навчально-виховному процесу, оскільки спортсмен для них є засобом досягнення вузьких особистих професійних інтересів, а не суб'єктом психолого-педагогічних впливів. У процесі особистісного формування в такому випадку у спортсменів спостерігаються різні порушення розвитку глибинних особистісних структур (неадекватність власного "Я", невпевненість, занижений рівень домагань, спотворення ціннісних орієнтацій, мотивацій і потреб тощо).
Визначений стиль керівництва характеризується повною єдиноначальністю тренера, прагненням залишити за собою виключне право на прийняття рішень, упевнений в цінності харизматичної влади, не терпить заперечень, категоричний в судженнях, вимагає від вихованців пунктуального виконання вказівок, залишаючи мінімум можливостей для прояву особистої ініціативи, не передає своїх повноважень.
За типологією Л. Персивалю [20], більшість спортсменів команди «Буревісник» вважає, що М.П. Благодарний – за позитивними особистісними рисами характеризується, як "турист" – контактує з усіма членами команди, як із "зірками", так і з запасними; проводить бесіди, однаково працює зі спортсменами, які виступають вдало, і з тими, у кого є ті чи інші проблеми; завжди в курсі всіх подій, приділяє кожному спортсмену частку уваги.
За негативними особистісними рисами: "ображаючий " – тип тренера, якого дуже не люблять; "крикун " – вважає, що успішність його роботи залежить від величини шуму, який він створює; "професор " — науково настроює себе і своїх вихованців за допомогою найскладніших настанов і планів на гру та інші заходи.
Вищезазначені типи лише приблизно характеризують особливості діяльності тренерів у спорті, але можуть допомогти кожному з них, проаналізувавши специфічні особливості своєї роботи зі спортсменом або командою, зробити певні висновки.
Обґрунтування та розробка рекомендацій для тренерів та спортсменів команди «Буревісник», щодо створення сприятливої психологічної атмосфери
Кожного разу, коли мова йде про діяльність спортсмена або спортивної команди, постає питання про людину, яка здійснювала б керівництво такою діяльністю, визначала її форми та методи, спрямовувала та корегувала її перебіг, тобто про людину-керівника, функції якої в спортивній команді виконує тренер.
Для розробки рекомендацій для головного тренера команди «Буревісник»      М.П. Благодарного, ми визначили три основних питання, відповіді на які допоможуть створити сприятливу психологічну атмосфери в команді
1.    Яким повинен бути головний тренер?
2.    Як справлятися з некерованими гравцями?
3.    Як створити сприятливу психологічну атмосферу в команді?
Відповідь на ці питання, ми базуємо проаналізувавши мемуари провідних тренерів з волейболу, таких як В.А. Платонов, В.С. Чернов, М.В. Карполь, Г.Я. Шипулін та наукових досліджень В.І. Воронової [19, 20], Г.В. Ложкіна [49-51],  М.М. Обозова [56], В.О. Олефіра [58]  та інших.
Яким повинен бути головний тренер?
На чолі команди стоїть головний тренер. Він тренує команду, керує її гравцями, управляє колективом, несе відповідальність за спортивні результати, суспільне положення команди, за дії своїх підлеглих.
В першу чергу, головний тренер повинен бути гранично організованим, дисциплінованим, працелюбним, фанатично зрадженим справі, а ще утвореним і інтелігентним, вимогливим і м'яким, доброзичливо набудованим і трохи інтриганом, щирим і в чомусь собі на розумі, тонким психологом і умілим педагогом. Головний тренер повинен знаходитися в постійному пошуку, регулярно стежити за новинками спеціальної літератури.
Тренер повинен бути уважним, ввічливим, тактовним, справедливим. Не можна критикувати гравців у присутності сторонніх, робити зауваження на адресу тих, хто виправився або виправляється. І завжди слід дякувати спортсменам за добру роботу або гру.
Якщо розпорядження або зауваження тренера виявилися помилковим, слід визнати свою помилку. Уміння відмовитися від невірного кроку важливіше за помилковий престиж. Якщо допущена нетактовність по відношенню до будь-якого члена колективу, потрібно вибачитися. Це не понизить авторитет тренера, а навпаки, підвищить його. Здатність поєднувати ввічливість з вимогливістю – застава здорового морального клімату в колективі.
Ніколи не лайтеся, не сперечайтеся за дрібниці, це тільки утруднятиме роботу. Не застосовуйте свою владу до тих пір, поки не вичерпана вся решта засобів дії, і в цьому останньому випадку краще застосовувати її в мінімальному ступені. Потрібно навчитися говорити, не підвищуючи голосу. Кричущого погано чують. При викладі задумів, пропозицій, установок на гру головний тренер повинен говорити яскраво, енергійно, стисло.
Робота тренера зв'язана з певними труднощами. Особливо складно працювати з великими майстрами: виникає безліч проблем, деякі з них не знаходять моментального рішення, що приводить до конфліктів. Конфлікт створює знервовану обстановку в команді. Задача тренера – ліквідовувати його, але зробити це так, щоб спортсмени, команда не були скривджені, щоб вирішення конфлікту не мало негативних наслідків.
На користь справи можна викликати штучний конфлікт, щоб створити здорову конкуренцію. Наприклад, конфлікт між лініями і нападаючими сприяє поліпшенню тренувального процесу, а отже, принесе позитивний ігровий результат.
Слід пам'ятати, що критика – цей засіб, а не мета. Об'єктом критики повинна бути погана гра, а не людина. Перш ніж вимовляти спортсмену за помилку, потрібно проаналізувати її причину. Можливо, тренер чомусь недоучив спортсмена?
Як зазначає В.С. Чернов [72], головний тренер повинен бути упевненим в собі, своїх силах, але не самовпевненим. Упевненість допомагає бути сміливим, рішучим, а зайва самовпевненість веде до авантюризму, до використовування сумнівних прийомів в роботі. Я розумів, коли в команді справи йдуть погано, то вина моя (головного тренера), коли добре – заслуга людей, якими я керую. Не можна перекладати відповідальність на колектив. Я постійно вчився на своїх помилках, це єдине, ніж вони корисні.
Необхідно завжди виконувати обіцянки. Якщо немає упевненості в тому, що можна це зробити, не слід обіцяти. Затримка початку тренування, непідготовленість до роботи, не в час почата установка на гру, прихід в зал в пом'ятому костюмі, жуйка в роті під час бесіди з гравцем – весь цей прояв неповаги до колективу з боку тренера, прямий шлях до втрати його авторитету.
Авторитет головного тренера залежить і від тієї уваги, яку він проявляє до своїх вихованців. Спортсмени не повинні боятися звертатися до нього за порадою, у тому числі і з особистих питань. Тренер для гравців і керівник, і батько, і педагог, що називається, цар, бог і військовий начальник. Але він у жодному випадку не повинен давати поради, що стосуються особистого життя спортсмена, якщо той сам про це не попросить.
Якщо спортсмени поважатимуть свого тренера, він може багато чого добитися. Відносини між ним і гравцями мають першорядне значення. Можна підготувати дуже сильну команду, але якщо не складаються відносини із спортсменами, успіх команди ставиться під сумнів. В цих відносинах немає дрібниць. Наприклад, про одне з гравців, який був особливо результативним в останньому матчі, написали в газеті. Щоб у спортсменів не виникло відчуття заздрості, тренер повинен пояснити, що успіх одного гравця є успіхом всієї команди, що саме команда забезпечила йому можливість з блиском виконати завершальні удари. Не важливо, хто заб'є останній м'яч, головне, щоб це зробили ми.
Дуже погано, якщо у тренера з'явився улюбленчик. Кожний спортсмен в команді вважає себе гідним увага. Так чому тренер надає більше уваги іншому гравцю? Непорушне правило: відносини до всіх спортсменів повинне бути однаковим, кожний повинен бути упевнений в тому, що тренер підтримає і захистить їх у важку хвилину.
Не варто скупитися на похвалу, а з осудом слід бути обережним. Отримавши сигнал про порушення загальної або ігрової дисципліни, необхідно перевірити ще раз відомості і, тільки переконавши ся в їх достовірності, пред'явити претензії спортсмену, що провинився. Будь-яка людина хворобливо реагує на те, що його викрили в якомусь непристойному вчинку. А якщо ніякого порушення не було? Реакція гравця буде дуже бурхливою, а тренер потрапить в ніякове положення. Тому краще пропустити провину, ніж пред'явити незаслужене звинувачення.
Тренер грає вирішальну роль в спортивному зростанні гравця. Він повинен володіти здатністю педагога, відмінно знати техніку гри, щоб навчити спортсмена, і повинен знати, як виправити укорінені помилки. Найкраще, якщо відносини між тренером і гравцем побудовані на довір'ї. Тренер повинен користуватися таким довір'ям, при якому гравці прикладали б максимум зусиль, щоб здійснити будь-який його задум. Тренер зобов'язаний відмінно знати свою справу і робити все можливе, щоб гравці цінували його як фахівця і як людини.
Якщо тренер прагне постійно вдосконалювати себе як керівника, його індивідуально-психологічні характеристики повинні відповідати необхідним загальновстановленим вимогам до компонентів структури особистості здібного керівника, організатора.
В командах звичайно зібрані дуже сильні гравці, але видатних серед них одиниці. Саме вони частіше всього відрізняються власним ігровим почерком, доброю технікою, бійцівським характером. Тренери повинні враховувати, що одним з критеріїв таланту гравця є його спортивне довголіття. Безумовно, ротація команди необхідна. Обов'язково потрібно вводити в основний склад команди молодих гравців, але робити це слід обдуманий, поступово даючи спортсменам все більше і більше самостійності. Тут не повинне бути місця компанії по омолоджуванню. І молодий гравець обов'язково повинен бути сильнішим замінюваного, а не позичати його місце в основному складі завдяки паспортним даним.
Так, проаналізувавши за допомогою конвент-аналізу мемуари 76 провідних тренерів, таких як І.Є. Турчин, Д.А. Тишлер, А.В. Тарасов, А.П. Бондарчук, С.М. Войцеховський та інші, Г.В. Ложкін та Н.Ю. Волянюк встановили найбільш значущі особистісні та професійні якості кожного з них в період їхніх найвищих професійних досягнень
При цьому відзначається різноманітність та провідна роль вольових якостей, які становлять індивідуальний стиль вольової активності кожного тренера. Виділено сім груп таких вольових якостей
Указані особистісні якості тренера детермінують успішність його діяльності за допомогою психічних утворень, що забезпечують координацію взаємодії тренера з оточенням.
Як справлятися з некерованими гравцями?
В будь-якій команді може з'явитися гравець, важко керований і в тренувальному процесі, і під час змагань. Він може собі дозволити несумлінний виконати вправу і навіть завдання на гру. Часто демонстративно задає питання, які можуть поставити тренера в скрутне положення. Його поведінка вносить плутанину, порушує робочу обстановку. До його перестрілок з тренером з цікавістю прислухаються спортсмени.
В більшості випадків це провідний гравець. Середній спортсмен не може собі дозволити подібної поведінки, оскільки з ним зразу ж розпрощаються, а провідний гравець відчуває свою незамінність, принаймні в даний момент.
Завдяки проведеному нами анкетуванню ми визначили, що в команді «Буревісник» найбільш некерованими гравцями є – О. Янценко та Р.Носко.
Інший раз головний тренер, не з'ясувавши причин, що спонукали гравця до такої демонстрації, починає, грубо кажучи, затикати йому рот і тим самим усугубляє положення. А причини можуть бути самий різний: спортсмена не влаштовують деякі вимоги, пов'язані з дисципліною або підготовкою команди, він не згоден із затвердженим основним складом і т.п. А іноді в людині просто виникає дух суперечності.
Якщо тренер визначить причину і спокійно поясниться з гравцем, інцидент буде вичерпаний. Але навіть якщо причина не встановлена, вдаватися до репресій немає значення. Цілеспрямовані активізувати роботу з цим спортсменом: частіше привертати його до обговорення тренувального процесу, призначати ведучим в складній вправі і питати з нього за роботу всієї групи, ставити його в таке положення, коли від якості виконання ним певного елемента залежить успіх групи або команди в контрольній грі. Допущені гравцем помилки бажано розбирати у присутності решти спортсменів.
Між іншим, іноді така людина потрібна команді. Помітивши помилку тренера, він не побоїться сказати про неї і взагалі тримає керівництво в тонусі. Але з цим гравцем необхідно працювати, щоб зробити його своїм однодумцем.
Як створити сприятливу психологічну атмосферу в команді?
Головний тренер повинен створювати сприятливу психологічну атмосферу в команді, серед заходів які потрібно проводити та контролювати ми виділяємо наступні:
-створення здорової основи спортивного колективу ветеранів команди, капітана та явних лідерів;
-постійне підвищення авторитету тренерського складу та ветеранів команди;
-створення єдиної системи ціннісних орієнтацій членів команди стосовно успіху або поразки, ідентичності поглядів і оцінок головних суспільних подій, подій життя команди тощо;
-наявність творчого контакту серед формальних та не формальних лідерів команди;
-створення в команді атмосфери доброго гумору, що унеможливлює глузування досвідчених спортсменів над молодими, шляхом взаємодопомоги та взаємопідтримки;
-участь усіх членів команди, як у суспільному її житті, так і в культурно-масових заходах;
-поселення спортсменів на тренувальних зборах з урахуванням їхнього характеру, темпераменту, звичок, взаємовідносин та взаємовпливу;
-відповідний підбір партнерів для занять та тренувань з метою створення здорової конкуренції в команді і недопущення погіршення стосунків між спортсменами, які успішно виконують необхідні завдання, техніко-тактичні вправи, і тими, кому це поки що не вдається;
-намагання тренера впроваджувати позитивні тенденції як демократичного, так і авторитарного стилю керівництва командою.
Якщо в спортивній команді створена позитивна психологічна атмосфера, то це значно прискорить динаміку її розвитку як спортивного колективу і підвищить можливість покращання командних результатів, що сприятиме:
-зростанню досягнень (як окремих спортсменів, так і команди в цілому);
-створенню ситуацій, за яких відбувається формування необхідних значущих для даного виду спорту особистісних якостей спортсмена;
-формуванню позитивних норм поведінки та відповідної системи цінностей;
-формуванню позитивних між особистісних відносин у системах "тренер-спортсмен", "спортсмен-спортсмен";
-запобіганню виникнення конфліктних ситуацій, у тому числі тих, що призводять до розпаду команди;
-зростанню потенціалу рівня розвитку спортивного колективу;
-створенню позитивного клімату на макрорівні.
Якщо спілкування між членами групи мають відкритий характер, тренери можуть значно підсилити згуртованість. Розглянемо, що можуть зробити тренери, щоб розвинути згуртованість, а потім подивимося, що в зв'язку з цим можуть зробити гравці.
Пояснення індивідуальних ролей в командному успіху. Тренери повинні пояснити індивідуальні ролі членів команди, підкресливши значення кожної з них для досягнення командного успіху. Чим більше число членів команди сприймають свої ролі, як маловажливі, тим апатичніше команда.
Коли гравці розуміють, що потрібен від їх товаришів по команді, у них починає розвиватися відчуття підтримки один одного і взаємної симпатії. Тренер може сприяти цьому процесу, даючи можливість гравцям спостерігати і реєструвати зусилля своїх товаришів в різних позиціях. Крім того, під час тренувального заняття тренер може поставити гравця на іншу позицію. Наприклад, нападаючого волейбольної команди, що турбувався через неточні паси зв’язуючого гравця. Це дозволить йому переконатися, на скільки важко пасувати м'яч в найзручніше для нападаючого місце.
Визначення перспективних командних цілей. Постановка перспективних цілей позитивно впливає на індивідуальну і групову діяльність. Мета задає норму продуктивності і підтримує прагнення команди до її досягнення. Досягнувши мети гравці повинні переживати колективне почуття гордості і прагнути до досягнення нових цілей. Цілі повинні бути чітко визначені, щоб забезпечити згуртованість команди на шляху до їх досягнення. Цілі слід визначати, виходячи з реальних результатів (залежно від здібностей гравців).
Підвищення ідентичності команди. Тренер здатний підвищити ідентичність команди (наприклад, замовивши спеціальні командні куртки), щоб не перешкодити розвитку ідентичності підгрупи. Команда повинна відчувати свою відособленість і певною мірою, свою відмінність від інших команд.
Уникати утворення соціальних угрупувань. У відмінності від підгруп, що є групами спортсменів, що грають на одному місці (позиції) або виконують одне завдання, соціальні угрупування, що утворюються, як правило, приводять до вигоди лише декількох спортсменів в збиток більшості членів групи. Гравці найчастіше утворюють угрупування, коли команда програє, коли не задовольняються їх потреби, коли тренери по-різному відносяться до спортсменів. Угрупування можуть привести до порушення єдності команди, тому тренери повинні якнайскоріше з'ясувати причину їх виникнення і вжити заходи до їх ліквідації. В зв'язку з цим можна використовувати зміну сусідів по команді, заохочення командних функцій і т. д.
Уникати надмірної «текучості кадрів». Надмірна «текучість кадрів» знижує згуртованість команди і утрудняє встановлення близьких і дружніх відносин між її членами. Гравці погано знають один одного, а також невпевненість в «довголітті» своєї команди. Природно, що команди середніх шкіл і коледжів щорічно втрачають гравців, що закінчують навчання. В цьому випадку ветерани команд повинні допомогти новачкам влитися в команду.
Проведення періодичних зборів команди для вирішення конфліктів. Впродовж сезону тренери повинні проводити збори команди, на яких гравці можуть відкрито і чесно виказувати свої зауваження. Під час таких зборів команда може вирішувати свої внутрішні конфлікти, мобілізувати зусилля, обговорювати помилки, що виникають в процесі навчання, переглядати свої цілі і т. д.
Підтримка близького контакту з командою. В межах будь-якої організації може існувати неформальне між особова структура, що робить істотний вплив на функціонування організації. Тренер повинен з'ясувати хто з гравців команди користується найбільшою популярністю і впливом в команді. Ці гравці можуть стати проміжною ланкою в спілкуванні тренерського складу з гравцями, даючи можливість тренеру мати уявлення про відчуття і відносини гравців.
Знання чого-небудь суто особистого про кожного члена групи. Гравці високо цінують спроби тренера дізнатися про їх життя поза межами ігрового майданчика. Якщо тренер, наприклад, знає коли у того або іншого гравця день народження або відповідальний іспит, гравці відчувають, що тренер проявляє про них турботу. Здатність вислухати проблеми гравців, такі, як розлучення в сім'ї або розрив з подружкою, також має велике значення для гравців.
Приведені вище рекомендації торкалися виключно діяльності тренерів. Проте згуртованість команди залежить і від самих гравців. Розглянемо, що можуть зробити самі гравці для посилення спілкування і створення згуртованої команди.
Знати свої товаришів по команді. Чим краще гравці знають один одного, тим легше сприймаються індивідуальні відмінності. Гравці повинні прагнути якнайкраще пізнати один одного, особливо новачків команди.
Допомагати товаришам по команді у міру можливостей. Справжня команда припускає взаємозалежність гравців. Надання допомоги один одному сприяє розвитку духу команди і зближенню гравців.
Забезпечення товаришів по команді позитивним підкріпленням. Підтримка замість негативного відношення або критичних зауважень сприяє розвитку довіри. Члени команди повинні бути особливо уважні до гравця, який випробовує певні утруднення. Подаючи підтримку і допомогу такому гравцю, вони тим самим подають підтримку всій команді.
Бути відповідальними. Члени команди ніколи неповинні обвинувачувати інших в своєму невдалому виступі. Звинувачення не приносить ніякої користі. Коли «гра не йде», гравцям необхідно зробити позитивні конструктивні зміни.
Відкрите і чесне спілкування з тренером. Члени команди повинні відкрито і чесно обговорювати з тренером всі питання. Чим краще кожен гравець розуміє інших, тим вище вірогідність командного успіху і гармонії.
Негайне вирішення конфліктів. Якщо член команди має скарги або конфлікт з тренером або товаришем по команді, він повинен узяти ініціативу на себе і вирішити цю проблему. Дуже важливо зробити це щонайшвидше, щоб не накопичити негативних відчуттів.
Докладати 100-процентне зусилля завжди. Навіть під час тренувальних занять необхідно викладатися повністю. Хороший приклад, як правило, позитивно впливає на єдність команди.

ВИСНОВКИ

1.    В науково-методичній літературі немає єдиної думки щодо розуміння сутності психологічної сумісності спортсменів в команді. Все це веде до відсутності єдиного методичного підходу в вивченні даного феномену, а інколи і до обманливої інтерпретації отриманих даних, необґрунтованих рекомендацій. У зв’язку з цим виникає проблема пошуку об’єктивних шляхів дослідження психологічної сумісності.
2.    Аналізуючи підібрані нами методики для визначення психологічної сумісності, можна констатувати те, що команда «Буревісник» має чотири мікрогрупи та двох лідерів, Жула В.П., Сосімович В., які мають два протилежних підходи до спільного управління групою. Розподіл групових ролей відбувається в команді між двома лідерами, що підтверджує неоднорідність спортивного колективу. Більшість волейболістів опитаних – 72 % вважає що їхнє відношення до тренувань та змагань відповідає високому рівню; – 28 %   оцінили своє відношення – вище за середній рівень. Тренер вважає, що 5 % волейболістів команди мають високий рівень відношення до тренувань та змагань, 95 % – вище середнього рівня, але аналіз взаємооцінки показав наступне розподілення у 7 % – респондентів, відношення до тренувальної і змагальної діяльності як вважають партнери команди вище середнього рівня; 50 % – середній рівень, 28 % – нижче за середній рівень; 15 % – низький рівень. Аналізуючи методику вивчення направленості особистості (розроблену М. Рокичем), ми визначили, що в середньому направленість особистості волейболістів команди «Буревісник» спрямована: 54 % – на себе, 24 % – на взаємодію, 22 % – на завдання. Результати проведеної методики, говорять про те, що волейболісти більше спрямовані на себе, ніж на взаємодію та завдання. Аналізуючи показники змагальної емоційної стійкості ми визначили наступне: 23 % волейболістів мають вищий за середній рівень, 14 % – відповідають середньому рівню, 67 % – мають нижчий за середній рівень. Вищий за середній рівень саморегуляції ми виявили у 78 % волейболістів, 14 % – мають середній рівень, 7 – мають нижчий за середній рівень. Мотиваційно-енергетичний компонент у 28 % волейболістів відповідає середньому рівню, а 72 %  – мають нижчий за середній рівень. Стійкість до перешкод у 50 % волейболістів знаходиться на  нижчому за середній рівень, 14 % – мають середній рівень, 36 % – мають вищий за середній рівень.
Якщо розглянути показники психологічної надійності для конкретних волейболістів, то можна визначити, що тільки В.П. Жула, В. Сосімович та О. Яценко мають високий рівень розвитку досліджуваних показників психологічної надійності.
Завдяки проведеному нами анкетуванню ми визначили, що в команді «Буревісник» найбільш некерованими гравцями є – О. Яценко, та Р. Носко.
3.    Проведені нами дослідження дозволили визначити тип та стиль головного тренера М.П. Благодарного. На думку 100 % гравців М.П. Благодарний відноситься до типу тренерів з настановою виключно на спортивний результат і має авторитарний стиль керівництва.
4.    Кожен тренер повинен вивчати досвід, накопичений у світовому волейболі. Ми думаємо, що застій українського волейболу обумовлений тим, що була забута невід'ємна в цей час частина тренувального процесу – психологічна підготовка. У цій області в нас є більші резерви, але, на жаль, у нас мало, тренерів, які займаються цією проблемою. Тому необхідно, приділяти їй більше уваги, постійно висвітлювати її на семінарах тренерів, тому що в сучасному волейболі фізичну та техніко-тактичну зрілість команди тренер може використати тільки за умови, що він добре знає психічний стан своїх гравців.
5.    Отриманні дані, дають можливість констатувати те, що сумісності гравців волейбольної команди «Буревісник» сезону 2007-2008, на даний момент знаходиться на середньому рівні оцінювання більшості методик. Дані дослідження дозволили нам розробити рекомендації тренерам, щодо підвищення сприятливої психологічної атмосфери в команді «Буревісник».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.    Абрамов В.А. Конфликты и возмещения морального вреда в медицинской практике. – Донецкий Каштан, 2003. – 140с.
2.    Авенесян Г.М. Психологические факторы эффективности деятельности спортсменов в личных и командных соревнованиях (на материале фехтования): Автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.01. – М.,1985 – 25с.
3.    Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. – 144с.
4.    Андреев В.В. Формирование команды. – 2 изд., перераб. и доп. – М.: Сфера, 1999. – 543с.
5.    Андреева Г.М. Психология социального познания. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.
6.    Аллахвердова О.В. Исследование мотивационных компонентов совместной деятельности // Совместная деятельность. – М.: Наука, 1988.
7.    Асафов В.Г. Социально-психологические особенности самооценки группы как коллектива: Автореф. канд. психолог. наук, 19.00.05. – М., 1985. – 20 с.
8.    Асмолов А.Г. Деятельность и установка. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 150 с.
9.    Бабушкин Г.Д. Психология труда тренера по спорту: Учебное пособие.   – Омск: ОГИФК, 1985. – 84с.
10.    Баткина Н.Б. Конфликтология: учеб. пособ. – Воронеж. Изд-во  ВГТУ, 2000. – 111 с.
11.    Баладин В.И., Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А. Прогнозирование в спорте. – М.: Физкультура и спорт, 1986. – 192 с.
12.    Бэрон Р.С. Социальная психология группы: процессы, решения, действия. – СПб.: Питер, М. и др., 2003. – 272 с.
13.    Білий Б.В. Стиль індивідуальної поведінки особистості в конфлікті: Навч.-метод. посібник для самостійної роботи студентів / Університет внутрішніх справ МВС України. – К.: Науковий світ, 2000. – 34 с.
14.    Богданова Д.Я., Амелина Л.Б. Соревновательная успешность и совместимость партнеров в парах фигурного катания. Психологическое обеспечение спортивной деятельности  // Сб. научных трудов. – Л., 1988. – С. 13-20.
15.    Бодалев А.А., Сухова А.Н. Основы социально-психологической теории. – М., 1995. – 420 с.
16.    Бодров В.А., Лукьянова Н.Ф. Психологическая диагностика уровня сплоченности летных экипажей // Психолог. журнал. – 1982. - Т 3. - № 5
17.    Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. – К.: КГПИИЯ, 1991. – 167 с.
18.    Вердерберг Р. Психология общения: Тайны эффективного взаимодействия / Р. Вердерберг, К. Вердеб, И. Андреева и др. – М.: Олма Пресс, 2003. – 318 с.
19.    Воронова В.И. Психологическое сопровождение спортивной деятельности в футболе. — К.: ФФУ, 2001. — 136 с.
20.    Воронова В.І. Психологія спорту: Навч. посібник. – К.: Олімпійська література, 2007. – 298 с.
21.    Гришена Н.В. Психология конфликта. СПб. и др.: Питер, 2003. – 464 с.
22.    Данилин К.Е. Восприятие межличностных предпочтений в группе: Автореф. канд. психолог. наук. 19.00.05. – М., 1984. – 25 с.
23.    Донцов А.И. Психологическое единство коллектива. – М.: Знание,   1982. – 63с.
24.    Дорофеев Е.Д. Внутригрупповая ответственность в условиях совместной деятельности: Автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.05 / Рос. Ан. Ин-т психологии. – М., 1994. – 22 с.
25.    Диагностика Социально-психологических характеристик малых групп с внешним статусом: Учеб. пособие для студентов вузов. Санкт-Петербургский ун-т. – СПб.: Лань, 1999. – 639 с.
26.    Дунець Л.М. Психологія спілкування: навч. посіб для студ. спец. „ Соц. педагогіка та практична психологія”. – Хмелинийький, 2003. – 142 с.
27.    Журавлев А.Л. Развитие концепции совместной деятельности в современной отечественной психологии // Психология совместной жизнедеятельности малых групп и организаций. Ответственные редакторы: А.Л. Журавлев, Е.В. Шорохова. – М.: Изд-во «Социум»; «Институт психологии РАН», 2001. – С. 120-135.
28.    Журавлев А.Л. Психология совместной деятельности. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2005. – 640 с.
29.    Журов М.С. Афіліація та влада як соціально-психологічний феномен в організації спільних відносин: Автореф. Дис. Канд. психолог. наук: 19.00.06 / Університет внутрішніх справ. – Х., 2001. – 20 с.
30.    Запорожанов В.А., Платонов В.Н. Прогнозирование и моделирование в спорте // Теория спорта. – К.: Вища школа, 1987. – С. 350-371.
31.    Захарова О.В., Килейман Б.В. Значение психолого-педагогических критериев отбора в подготовке спортсменов вышей квалификации // Тез. докл. ХХХІV науч. конф. – Омск, 1988. – С. 164-166.
32.    Иванова Н.И. Исследование взаимоотношений в спортивном коллективе // Тезисы докладов ХІ Всесоюзной научно-практической конференции психологов спорта. – Минск, 1990. – С. 251-252.
33.    Ильин А.Б. Психологический анализ причин конфликтов в спортивных командах // Спортивный психолог. - № 3. – 2004. – С. 27-30. 
34.    Карниловская С.Я. Психологические факторы формирования коллектива. – К.: Изд-во «Знание» УССР, 1977. – 24 с.
35.    Кенани С. Стиль руководства и психологический климат спортивной команды // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. Наук. пр. За ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2003. - № 14. – С. 89-96.
36.    Кинчер Д. Книга о твоих знакомых: 40 – тестов экспериментов / А. Голубев (пер. с англ.). – СПб.: Питер, 1997. – 224 с.
37.    Коломийцев Ю.А. Взаимоотношения в спортивной команде. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 128 с.
38.    Коломийцев Ю.А. Исследования влияния межличностных отношений на эффективность спортивной деятельности: Дис. канд. психол. наук: 19.00.05. – М., 1973.
39.    Коломийцев Ю.А. Структура социально-психологического климата спортивных команд // Материалы VІІ Международного конгресса по психологии спорта. – Монпелье, Франция, 1990. – С. 20.
40.    Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск: Тетра-Системас, 2000. – 392 с.
41.    Корниенко В.И. Команда: Формирование, управление, эффективность. – Пермь: Зап.-Урал. ин-т экономики и права, 1999. – 272 с.
42.    Королева Г.Н. К вопросу о ролевой структуре научного коллектива. – В кн.: Социально-психологические проблемы в условиях развитого социалистического общества. – М., 1977.
43.    Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагостика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч.закладів. – К.: Ельга, Ніка-центер, 2004. – 400 с.
44.    Кричевский Р.Л., Дубовицкая Е.М. Психология малой группы: Теор. и прикладные аспекты. – М.: Изд-во Унив., 1991. – 207 с.
45.    Кудерміна О.І. Інструментальне спілкування як чинник успішності сумісної ігрової діяльності (на прикладі кваліфікованих волейболістів): Автореф. Дис. Канд.. психолог. наук.: 19.00.05 / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2000. – 21 с.
46.    Лебедев В.И. Психология и психопатология одиночества и групповой изоляции: Учеб. пособ. для гуман. вузов. – М.: ЮНАТИ-ДАНА, 2002. – 407 с.
47.    Лысенко Ю.Н. Психологические основы повышения эффективности профессиональной деятельности: Автореф. дис. доктора психолог. наук: 19.00.03. – Санкт-Петербургский гос. ун-т. – СПб., 1992. – 52 с.
48.    Лунев Ю.А. Социально-психологические факторы детерминации поведения группы в межгрупповом взаимодействии: Автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.05 / АН СССР. Ин-т психологии. – М., 1991. – 22 с.
49.    Ложкін Г.В., Бринзак С.С., Драчук А.І., Костюкевич В.М. Психологічний клімат спортивної команди. Навчально-методичний посібник для студентів інституту фізичного виховання і спорту. – Вінниця: ВДПУ імені М. Коцюбинського, 2006. – 113с.
50.    Ложкин Г.В., Повякель Н.И.  Практическая психология конфликта: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 256 с.
51.    Ложкін Г.В., Волянюк Н.Ю.  Акмеологический инвариант профессионализма тренера // Спортивньїй психолог. – 2004.№ 2. – С. 27-39.
52.    Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984. – 444 с.
53.    Марищук В.Л., Пеньковский Е.А. В чем сила сильных. – М.: Изд-во ВЗПИ,            1992. – 192 с.
54.    Начинская С.В. Основы спортивной статистики. – К.: Вища школа, 1987. – 188 с.
55.    Немов Р.С. Социально-психологический анализ эффективной деятельности коллектива. – М.: Педагогика, 1984. – 201 с.
56.    Обозов Н.Н. Совместимость и срабатываемость людей. – СПб.: ЛНПП «Облик», 2000. – 212 с.
57.    Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. — К.: Академвидав, 2003. — 568 с.
58.    Олефір В.О. Психологічна сумісність в спортивних групах і командах: Автореф. Дис. Канд. психолог. наук: 19.00.07 / Харків. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Х., 1995. – 17 с.
59.    Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. – К.: Олимпийская литература, 2004. – С. 615-616.
60.    Платонов К.К. Структура и развитее личности. – М.: Наука, 1986. – 256 с.
61.    Позняков В.П. Динамика межгрупповых отношений в трудовом коллективе в условиях организационно-экономического поведения: Автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.05 / АН СССР Ин-т психологии. – М., 1991. – 23 с.
62.    Равикович Н.Е. Тренинг командообразования: Цели, диагностические методы, игры. – М.: Генезис, 2003. – 112 с.
63.    Семенюк В.Л. Управління ціннісно-нормативними конфліктами у військових колективах (психологічний аспект): Автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.09. – Хмельницький, 2003. – 18 с.
64.    Синіговець І.В. Оцінка психологічної сумісності спортсменів в команді на прикладі волейбольної команди вищої ліги «Буревісник». Матеріали 1-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми фізичного виховання, спорту та валеології»: збірник наукових робіт. – Кременчук: КДПУ, 2008. – 164 с.
65.    Тренинг, «Конфликты и их разрешение»: Учеб.-метод. пособие. – К.: Нора-принт, 2004. – 47 с.
66.    Собчик Л.Н. Диагностика индивидуально-психологических свойств и межличностных отношений: Прак. руков. – СПб.: Речь, 2003. – 96 с.
67.    Сопов В.Ф. Психология разрешения конфликта в спортивной команде. – Самара: Изд-во Самарский педагогический университет, 2000. – 70 с.
68.    Сорокина А.И. Прикладные исследования конфликтных ситуаций посредством теории графов: Учеб.-метод. пособие. – Уфа: Творчество, 2001. – 30 с.
69.    Сушков И.Р. Психология взаимоотношений. – М.: Академический проект, ИП РАН, 1999. – 448 с.
70.    Филин В.П., Семенов В.Г. Современные методы исследования в спорте: Учебное пособие. – Харьков: Основа, 1994. – 132 с.
71.    Фолігева В.М. Індивідуально-психологічні особливості атракції як фактора психологічної сумісності: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19. 00. 01 / Київський ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 1998. – 16 с. 
72.    Хасан Б.И. Конструктивная психология конфликта: Учеб. пособие по дисциплине «Педагогика цикла». – Питер, 2003. – 250 с.
73.    Чернов В.С. Сначала учить, потом тренировать: Записки тренера. – Тернополь: Подручники і пособники, 2007. – 176 с.
74.    Энциклопедия психологических тестов. Общение, лидерство, межличностные отношения. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 1997. – 304 с.
75.    Шустин Б.Н. Моделирование и прогнозирование в системе спортивной подготовки // Современная система спортивной подготовки. – М.: СААМ, 1995.

Качати презентацію Вы можете скачивать файлы только после регистрации