Досвід передової практики свідчить про те, що на міжнародних та
національних змаганнях спортсменам не завжди вдається реалізувати
заплановану програму виступу, що найчастіше за все буває пов’язано з
недоліками проведеної підготовки, а тобто з не раціональним
використанням тренувальної роботи в підготовчому періоді у різних
групах вправ (Олешко В.Г., 1999).
На необхідність врахування тренувальної роботи в мезоциклах підготовки у різних групах вправ неодноразово вказували провідні спеціалісти спортивної науки (Медведєв О.С., 1996; Платонов В.М., 1997; Олешко В.Г., 1999 та ін.).
Ефективність змагальної діяльності деякі фахівці (Арсамаков І.А., Медведєв А.С., 1997; Олешко В.Г., 1999 та ін.) оцінюють за показниками проведеної підготовки, серед яких важливе місце займає обсяг та інтенсивність тренувальної роботи в мезоциклах підготовчого та змагального періоду у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах.
Отже врахування тренувальної роботи в в мезоциклах підготовки у різних групах вправ є однією із головних умов для побудови доцільної та ефективної підготовки спортсменів (Верхошанський Ю.В., 1993).
Для вивчення стану проблеми відносно використання компонентів тренувальної роботи спортсменами, був проведений аналіз науково-методичної літератури по даній темі.
Теоретичний аналіз науково - методичної літератури (Черняк А.В., 1978; Роман Р.А., 1986; Арсамаков І.А., Медведєв О.С., 1994; Платонов В.М., 1997; Олешко В.Г., 1999; та ін.) показав, що питання визначення оптимальних компонентів тренувальної роботи спортсменів в мезоциклах підготовки у різних групах вправ не знайшли свого остаточного вирішення у практиці спорту.
Аналіз спеціальної літератури з пауерліфтингу показує (Хетфілд Ф.К., 1993; Павлов В.П., 1999; Бельський І.В., 2000; Стеценко А.І., 2007; Дідик Т.М., 2003 та ін.), що підготовка до головних змагань року спортсменів здійснюється за відсутністю та без урахування показників тренувальної роботи в мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах.
Пауерліфтинг ще досить молодий вид спорту і проблема підготовки в ньому потребує вивчення і подальшого вдосконалення.
У зв'язку з цим виникає необхідність проведення досліджень та розробки комплексної системи підрахунку тренувальної роботи спортсменів в мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах, що дозволить оптимізувати процес підготовки до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації України.
Головний емпіричний матеріал, який характеризує показники тренувальної роботи спортсменів, було одержано у результаті використання методів вивчення передового досвіду роботи тренерів і підготовки спортсменів; опитування та інтерв’ю провідних тренерів і спортсменів; педагогічні спостереження за тренувальною та змагальною діяльністю спортсменів. Окрім цього було використано інші методи, які дозволяють проаналізувати показники тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу.
Наукова новизна. За результатами проведених авторами досліджень вперше запропоновано комплексну систему обліку та звітності з виконаної тренувальної роботи спортсменами, які спеціалізуються з пауерліфтингу у різних групах вправ за основними показниками навантаження (обсягом, інтенсивністю, кількістю піднімань штанги, часткою навантаження) у окремому тренувальному занятті, мікро-, мезо- та макроциклі підготовки.. Вперше виділено інформативні компоненти тренувальної роботи спортсменів в підготовчому та змагальному періоді у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах, що дозволяє удосконалити підготовку до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації України.
Практичне значення результатів роботи полягає у вдосконалені процесу підготовки до головних змагань року з пауерліфтингу спортсменів за рахунок оптимізації системи обліку та звітності з виконаної тренувальної роботи.
В процесі багаторічного тренування спортсмени застосовують специфічні засоби та методи, які становлять тренувальну роботу. Поступове вдосконалення функціонального рівня організму спортсмена забезпечується збільшенням рівня тренувальної роботи в цілому.
Тренувальна робота - це штучно створений подразник, який регулюється та відображається на функціях і морфології різноманітних органів та систем організму. Разом з розпорядком дня - сном, відпочинком, харчуванням та іншими факторами організм спортсмена пристосовується до умов свого внутрішнього середовища та виконанню спеціальної роботи. Внутрішні умови функціонування організму спортсмена зумовлюють прояви загальної та спеціальної працездатності. В свою чергу, характер м’язової роботи, м’язових напружень в значній мірі формують відповідну реакцію організму на даний подразник. М’язова діяльність відображається на морфофункціональних показниках різноманітних органів та систем (Дідик Т.М., 2003).
Зміни, що відбуваються в організмі в процесі його діяльності, є основним збуджувачем процесів, які ведуть до відновлення працездатності органів. Швидкість, з якою розвиваються під час діяльності зміни в працюючому органі, є головним фактором, який встановлює силу цих змін, як подразника відновлювальних процесів (Келлер В.С., 1995).
Швидкість адаптаційних перебудов в організмі спортсмена, їх спрямованість та досягнутий рівень адаптації зумовлені характером, величиною та спрямованістю роботи, яка виконується (Бєльський І.В., 2000). За характером роботу розрізняють на тренувальну та змагальу, специфічну та неспецифічну, локальну, часткову та глобальну; за величиною - малу, середню, значну та велику; за спрямованістю - розвиваючу окремі рухові здібності (швидкісні, силові, координаційні, гнучкість) та їх компоненти (наприклад, алактатні чи лактатні анаеробні та аеробні можливості), ту, яка вдосконалюює координаційну структуру рухів, компоненти психологічної підготовленості, тактичної майстерності; по координаційній складності - яка виконуються в звичайних умовах, не потребуючих значної мобілізації координаційних здібностей, чи пов’язаних з виконанням рухів з високою координаційною складністю; за психологічною спрямованістю - пред’явлення значних вимог до психологічних можливостей спортсменів (Стеценко А.І., 1998).
Виділяють також роботу по відношенню до одного чи іншого структурного виникнення тренувального процесу. Однак, слід розрізняти роботу окремих тренувальних чи змагальних вправ або їх комплексів, навантаження тренувальних занять, днів, сумарні навантаження мікро та мезоциклів, періодів, етапів підготовки макроциклів тренувального року (Келлер В.С., 1995).
Величину тренувальної та змагальної роботи можна охарактеризувати зі зовнішньої та внутрішньої сторін (Олешко В.Г., 1999).
Зовнішня сторона роботи в найбільш загальному вигляді може бути представлена показниками сумарного обсягу роботи (загальний обсяг роботи в годинах, обсяг циклічної роботи в кілометрах, кількість тренувальних занять, змагальних стартів).
Для повної характеристики зовнішньої сторони тренувальної роботи виділяють частні обсяги навантаження, які відображають планування в загальному обсязі роботи, яка виконується з підвищеною інтенсивністю чи сприяє переважному покращенню окремих сторін підготовленості. Задля цього визначають, наприклад, відсоток інтенсивності роботи, спрямованість на розвиток окремих якостей та здібностей, засобів загальної та спеціальної підготовки.
Для оцінки зовнішньої сторони роботи широко використовують показники її інтенсивності. До таких показників відносяться темп рухів, швидкість їх виконання, подолання тренувальних відрізків та дистанцій, величина навантажень, кількість підходів, серій, сумарний обсяг роботи.
Однак, найбільш повно робота характеризується зі внутрішньої сторони, по реакції організму на роботу, що виконується. На рівні з цими показниками, які несуть інформацію про терміновий ефект роботи, який проявляється в зміні стану функціональних систем під час роботи та відразу після її закінчення, можуть використовуватися дані про характер та час протікання періоду відновлення. Про величину роботи при цьому можна судити по різноманітним показникам, які характеризують ступінь активності функціональних систем, які забезпечують виконання даної роботи (Платонов В.М., 1995). До таких показників відносяться: час рухової реакції, час виконання одиночного руху, величина та характер зусиль, данні про біоелектричну активність м’язів, частоту серцевих скорочень, частоту дихання, серцевий викид, швидкість накопичення та кількість лактату в крові.
Як зовнішні так і внутрішні показники роботи мають своє значення в його оцінці та спрямованому регулюванні. Зовнішні показники важливі тому, що ними безпосередньо оперують тренер та спортсмен, виділяючи конкретні кількісні параметри тренувальних завдань та вправ, ними постійно користуються при плануванні та обліку тренувальної роботи, з ними порівнюються відповідні реакції організму на задане навантаження. Показники функціональних зрушень в організмі допомагають визначити доцільну міру тренувальних навантажень.
Величину роботи, окрім вказаних показників, можна охарактеризувати відновленням працездатності, активністю окислюючих ферментів, швидкістю протікання нервових процесів (Стеценко А.І., 1998).
Зовнішні та внутрішні характеристики роботи тісно пов’язані: збільшення обсягу та інтенсивності тренувальної роботи призводять до підсилення зрушень у функціональному стані різноманітних систем та органів, до виникнення та поглиблення процесів стомлення, уповільненню відновлювальних процесів.
Навантаження важкоатлетів та спортсменів у силових видах спорту характеризується величиною обсягу навантаження, кількістю повторень, кількістю використаних вправ, режимом м’язової діяльності та деякими іншими показниками.
Величина навантаження при підніманні ваги - це якісна та кількісна сторони подразника. Реакція організму спортсмена в значній мірі залежить від величини специфічного впливу подразника, іншими словами, якісна його сторона невід’ємна від кількісної - ваги навантаження.
Різноманітність видів спорту зі своїми особливостями тренувальної роботи передбачає різні компоненти, які враховуються при побудові тренувального процесу. Вузька специфіка наполягає на використанні саме доцільних показників, які сприятимуть підвищенню результативності . Тому необхідне досконале дослідження актуальних питань щодо розгляду компонентів тренувальної роботи в окремих видах спорту.
Наприклад, підготовка спортсменів у силових видах спорту характеризується закономірностями побудови тренувального процесу, поставленими перед ними завданнями з урахуваннями індивідуальних особливостей розвитку організму (Хетфілд Ф., 1993).
Серед чинників, що впливають на спрямованість тренування, можна назвати: вік і стать спортсмена, стан його здоров’я, рівень його тренованості, спортивна кваліфікація, стаж тренувань та вагова категорія. Залежно від цих чинників здійснюється планування компонентів роботи за такими показниками - обсягом та інтенсивністю занять, видом і характером силових вправ, кількістю повторень і вагою обтяження, частотою тренувальних занять, тривалістю силової роботи, інтервалами відпочинку, кількістю та почерговістю виконання силових вправ.
Головною умовою інтенсифікації тренувального процесу в силових видах спорту є поступове збільшення обсягу та інтенсивності роботи, зумовлене почерговістю граничних м’язових напружень у поєднанні з відновлюючими засобами. Тренувальна робота складається з різних компонентів, що тісно взаємопов’язані: обсяг та інтенсивність, час та частота тренувальних занять, темп та амплітуда руху, режим роботи м’язів тощо. За допомогою зміни будь-якого компонента роботи можна регулювати спрямованість тренувальних занять (Глядя С.А., 1998).
Головним питанням спортивного тренування є вибір навантажень, що адекватні можливостям організму атлетів і найбільш ефективні у досягненні спортивних результатів. Нині майже вичерпано резерв підвищення досягнень за рахунок збільшення обсягів тренувальної роботи. Отже, на перший план виходить чинник оптимального їх дозування у різні періоди підготовки з урахуванням індивідуальних можливостей спортсмена.
Отже, виходячи з цього можна дати характеристику основним компонентам тренувальної роботи в силових видах спорту - обсягу та інтенсивності (Воробйов А.Н., 1989).
Обсяг роботи є кількісною характеристикою спортивного тренування. Він також є невід’ємним від інтенсивності роботи, її якісної сторони. Однак, якщо розглядати обсяг роботи окремо від інших факторів тренування, високі спортивні результати можливо показати й при великих навантаженнях, та й в 2 - 3 рази менших.
Розрізняють тижневий обсяг роботи, місячний та річний. Річний обсяг роботи не має головного значення в досягненні спортивних результатів. Обсяг роботи не визначає розвиток сили м’язів. Більш того, по досягненню конкретної, індивідуальної для кожного атлета межі, подальше її збільшення негативно відображається на спортивних досягненнях.
Отже, обсяг тренувальної роботи - це сумарна кількість загальної роботи, що виконується за визначений заздалегідь час: в одній вправі, серії вправ, за одне тренування, тижневий, місячний або багаторічний цикл.
Загальним обсягом тренувальної роботи у силових видах спорту вважається: кількість тренувальних днів, тренувальних занять, піднятих кілограмів, спроб, підйомів, серій силових вправ, а також загальний час тренування. Виходячи з цього, всі навчально-тренувальні заняття розрізняються з урахуванням обсягу навантажень на такі величини (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Величина тренувальної роботи за зонами інтенсивності (Олешко, 1999)
Виходячи з цього, вагу штанги визначають за такою класифікацією (табл. 1.2):
Інтенсивність роботи знаходиться в тісному взаємозв’язку з досягненнями спортсмена. Збільшення в оптимальних межах інтенсивності роботи супроводжується ростом спортивних результатів. Але для кожного спортсмена є свій оптимум інтенсивності роботи, перехід меж якого негативно відображається на досягненнях. Оптимум інтенсивності роботи показник далеко не стабільний. Фахівці вважають (Арсамаков І.А., Медведєв О.С., 1994; Олешко В.Г., 1999 та ін.) доцільними варіації інтенсивності в місячному циклі від 20 до 25 %.
Таблиця 1.2
Класифікація ваги штанги (Олешко, 1999)
Інтенсивність тренувальної роботи грає ведучу роль в спортивному тренуванні, спрямованому на розвиток сили. Однак це не виключає роль й інших компонентів роботи. В іншому випадку тільки тренування з максимальними зусиллями найбільш ефективні.
Інтенсивність роботи може бути як абсолютною так і відносною. Абсолютна інтенсивність визначається діленням суми піднятих кілограмів на кількість підйомів. Відносна інтенсивність - це відношення середньої ваги обтяження чи кількості повторень до максимального досягнення в праві чи відношення максимальної кількості повторень до цієї ваги, помноженому на 100 %.
У силових видах спорту найчастіше застосовують такі показники інтенсивності: середня вага штанги, коефіцієнт інтенсивності, відносна інтенсивність, поділ піднімань за зонами інтенсивності (Медвєдєв О.С., 1997), кількість піднімань 90 % ваги і більше (табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Приблизний розподіл 90% ваги та вище по тижням (Шейко, 2003)
Виходячи із закономірностей методики розвитку сили та збільшення м’язової маси, фахівці (Арсамаков І.А., Медведєв О.С. 1994; Олешко В.Г., 1999 та ін.) рекомендують застосовувати сім зон інтенсивності тренувальних занять (табл. 1.4).
Інтенсивність роботи завжди розглядається у комплексі з іншими компонентами (Арсамаков І.А., Медведєв О.С., 1994; Олешко В.Г., 1999 та ін.).
Таблиця 1.4
Зони інтенсивності тренувальних занять (Олешко,1999)
Висновки
1. В практиці спорту вищих досягнень напрацьована доскональна система підготовки спортсменів високої кваліфікації до головних змагань року, яку можна дослідити та проаналізувати.
2. Одним з питань спортивного тренування у силових видах спорту є дозування роботи у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах, визначення її оптимальної величини в залежності від цілей та задач тренування, кваліфікації, рівня підготовленості спортсмена, індивідуальних особливостей, періоду тренувального циклу.
3. Інтенсифікація тренувального процесу в пауерліфтингу можлива лише за умов чіткого дозування тренувальної роботи - обсягу та інтенсивності у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах.
4. Необхідність удосконалення підготовки спортсменів високої кваліфікації різної статі та вагових категорій до головних змагань року з пауерліфтингу існує поряд з відсутністю науково обґрунтованих робіт з цієї проблеми.
Для вирішення даного питання слід розв’язати наступні задачі:
- визначити інформативні компоненти тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу в мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах;
- розробити моделі тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу в мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Арсамаков И., Медведев А.С., Никитин И.И. и др. Уровень спортивного мастерства российских и зарубежных тяжелоатлетов в зависимости от весовой категории в 1993 - 1994 гг. // Олимп. - 1995. - № 1. - С. 20-25.
2. Бельский И.В. Модель специальной силовой подготовленности спортсменов, специализирующихся в пауэрлифтинге // Теория и практика физической культуры. - 2000. - № 1. - С. 33-35.
3. Бельский И.В. Основы специальной силовой подготовки высококвалифицированных спортсменов в тяжелоатлетических видах спорта: Монография. - Минск: Технопринт, 2000. - 206 с.
4. Бельский И.В. Специальная силовая подготовка пауэрлифтеров высокой квалификации в предсоревновательный период // Междунар. конф. „Актуальные проблемы физического воспитания и спортивной тренировки студенческой молодежи”. - Минск, 1995. - Т. 2. - С. 80.
5. Верхошанский Ю.В. Актуальные проблемы современной теории и методики спортивной тренировки // Теория и практика физической культуры. - 1993. - № 8. - С. 21-28.
6. Глядя С.А., Старов М.А., Батыгин Ю.В. Стань сильным. - Харьков: К - Центр, 1998. - № 1. - 43 с.
7. Глядя С.А., Старов М.А., Батыгин Ю.В. Стань сильным. - Харьков: К - Центр, 1999. - № 2. - 71 с.
8. Глядя С.А., Старов М.А., Батыгин Ю.В. Стань сильным. - Харьков:
На необхідність врахування тренувальної роботи в мезоциклах підготовки у різних групах вправ неодноразово вказували провідні спеціалісти спортивної науки (Медведєв О.С., 1996; Платонов В.М., 1997; Олешко В.Г., 1999 та ін.).
Ефективність змагальної діяльності деякі фахівці (Арсамаков І.А., Медведєв А.С., 1997; Олешко В.Г., 1999 та ін.) оцінюють за показниками проведеної підготовки, серед яких важливе місце займає обсяг та інтенсивність тренувальної роботи в мезоциклах підготовчого та змагального періоду у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах.
Отже врахування тренувальної роботи в в мезоциклах підготовки у різних групах вправ є однією із головних умов для побудови доцільної та ефективної підготовки спортсменів (Верхошанський Ю.В., 1993).
Для вивчення стану проблеми відносно використання компонентів тренувальної роботи спортсменами, був проведений аналіз науково-методичної літератури по даній темі.
Теоретичний аналіз науково - методичної літератури (Черняк А.В., 1978; Роман Р.А., 1986; Арсамаков І.А., Медведєв О.С., 1994; Платонов В.М., 1997; Олешко В.Г., 1999; та ін.) показав, що питання визначення оптимальних компонентів тренувальної роботи спортсменів в мезоциклах підготовки у різних групах вправ не знайшли свого остаточного вирішення у практиці спорту.
Аналіз спеціальної літератури з пауерліфтингу показує (Хетфілд Ф.К., 1993; Павлов В.П., 1999; Бельський І.В., 2000; Стеценко А.І., 2007; Дідик Т.М., 2003 та ін.), що підготовка до головних змагань року спортсменів здійснюється за відсутністю та без урахування показників тренувальної роботи в мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах.
Пауерліфтинг ще досить молодий вид спорту і проблема підготовки в ньому потребує вивчення і подальшого вдосконалення.
У зв'язку з цим виникає необхідність проведення досліджень та розробки комплексної системи підрахунку тренувальної роботи спортсменів в мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах, що дозволить оптимізувати процес підготовки до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації України.
Головний емпіричний матеріал, який характеризує показники тренувальної роботи спортсменів, було одержано у результаті використання методів вивчення передового досвіду роботи тренерів і підготовки спортсменів; опитування та інтерв’ю провідних тренерів і спортсменів; педагогічні спостереження за тренувальною та змагальною діяльністю спортсменів. Окрім цього було використано інші методи, які дозволяють проаналізувати показники тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу.
Наукова новизна. За результатами проведених авторами досліджень вперше запропоновано комплексну систему обліку та звітності з виконаної тренувальної роботи спортсменами, які спеціалізуються з пауерліфтингу у різних групах вправ за основними показниками навантаження (обсягом, інтенсивністю, кількістю піднімань штанги, часткою навантаження) у окремому тренувальному занятті, мікро-, мезо- та макроциклі підготовки.. Вперше виділено інформативні компоненти тренувальної роботи спортсменів в підготовчому та змагальному періоді у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах, що дозволяє удосконалити підготовку до головних змагань року спортсменів високої кваліфікації України.
Практичне значення результатів роботи полягає у вдосконалені процесу підготовки до головних змагань року з пауерліфтингу спортсменів за рахунок оптимізації системи обліку та звітності з виконаної тренувальної роботи.
В процесі багаторічного тренування спортсмени застосовують специфічні засоби та методи, які становлять тренувальну роботу. Поступове вдосконалення функціонального рівня організму спортсмена забезпечується збільшенням рівня тренувальної роботи в цілому.
Тренувальна робота - це штучно створений подразник, який регулюється та відображається на функціях і морфології різноманітних органів та систем організму. Разом з розпорядком дня - сном, відпочинком, харчуванням та іншими факторами організм спортсмена пристосовується до умов свого внутрішнього середовища та виконанню спеціальної роботи. Внутрішні умови функціонування організму спортсмена зумовлюють прояви загальної та спеціальної працездатності. В свою чергу, характер м’язової роботи, м’язових напружень в значній мірі формують відповідну реакцію організму на даний подразник. М’язова діяльність відображається на морфофункціональних показниках різноманітних органів та систем (Дідик Т.М., 2003).
Зміни, що відбуваються в організмі в процесі його діяльності, є основним збуджувачем процесів, які ведуть до відновлення працездатності органів. Швидкість, з якою розвиваються під час діяльності зміни в працюючому органі, є головним фактором, який встановлює силу цих змін, як подразника відновлювальних процесів (Келлер В.С., 1995).
Швидкість адаптаційних перебудов в організмі спортсмена, їх спрямованість та досягнутий рівень адаптації зумовлені характером, величиною та спрямованістю роботи, яка виконується (Бєльський І.В., 2000). За характером роботу розрізняють на тренувальну та змагальу, специфічну та неспецифічну, локальну, часткову та глобальну; за величиною - малу, середню, значну та велику; за спрямованістю - розвиваючу окремі рухові здібності (швидкісні, силові, координаційні, гнучкість) та їх компоненти (наприклад, алактатні чи лактатні анаеробні та аеробні можливості), ту, яка вдосконалюює координаційну структуру рухів, компоненти психологічної підготовленості, тактичної майстерності; по координаційній складності - яка виконуються в звичайних умовах, не потребуючих значної мобілізації координаційних здібностей, чи пов’язаних з виконанням рухів з високою координаційною складністю; за психологічною спрямованістю - пред’явлення значних вимог до психологічних можливостей спортсменів (Стеценко А.І., 1998).
Виділяють також роботу по відношенню до одного чи іншого структурного виникнення тренувального процесу. Однак, слід розрізняти роботу окремих тренувальних чи змагальних вправ або їх комплексів, навантаження тренувальних занять, днів, сумарні навантаження мікро та мезоциклів, періодів, етапів підготовки макроциклів тренувального року (Келлер В.С., 1995).
Величину тренувальної та змагальної роботи можна охарактеризувати зі зовнішньої та внутрішньої сторін (Олешко В.Г., 1999).
Зовнішня сторона роботи в найбільш загальному вигляді може бути представлена показниками сумарного обсягу роботи (загальний обсяг роботи в годинах, обсяг циклічної роботи в кілометрах, кількість тренувальних занять, змагальних стартів).
Для повної характеристики зовнішньої сторони тренувальної роботи виділяють частні обсяги навантаження, які відображають планування в загальному обсязі роботи, яка виконується з підвищеною інтенсивністю чи сприяє переважному покращенню окремих сторін підготовленості. Задля цього визначають, наприклад, відсоток інтенсивності роботи, спрямованість на розвиток окремих якостей та здібностей, засобів загальної та спеціальної підготовки.
Для оцінки зовнішньої сторони роботи широко використовують показники її інтенсивності. До таких показників відносяться темп рухів, швидкість їх виконання, подолання тренувальних відрізків та дистанцій, величина навантажень, кількість підходів, серій, сумарний обсяг роботи.
Однак, найбільш повно робота характеризується зі внутрішньої сторони, по реакції організму на роботу, що виконується. На рівні з цими показниками, які несуть інформацію про терміновий ефект роботи, який проявляється в зміні стану функціональних систем під час роботи та відразу після її закінчення, можуть використовуватися дані про характер та час протікання періоду відновлення. Про величину роботи при цьому можна судити по різноманітним показникам, які характеризують ступінь активності функціональних систем, які забезпечують виконання даної роботи (Платонов В.М., 1995). До таких показників відносяться: час рухової реакції, час виконання одиночного руху, величина та характер зусиль, данні про біоелектричну активність м’язів, частоту серцевих скорочень, частоту дихання, серцевий викид, швидкість накопичення та кількість лактату в крові.
Як зовнішні так і внутрішні показники роботи мають своє значення в його оцінці та спрямованому регулюванні. Зовнішні показники важливі тому, що ними безпосередньо оперують тренер та спортсмен, виділяючи конкретні кількісні параметри тренувальних завдань та вправ, ними постійно користуються при плануванні та обліку тренувальної роботи, з ними порівнюються відповідні реакції організму на задане навантаження. Показники функціональних зрушень в організмі допомагають визначити доцільну міру тренувальних навантажень.
Величину роботи, окрім вказаних показників, можна охарактеризувати відновленням працездатності, активністю окислюючих ферментів, швидкістю протікання нервових процесів (Стеценко А.І., 1998).
Зовнішні та внутрішні характеристики роботи тісно пов’язані: збільшення обсягу та інтенсивності тренувальної роботи призводять до підсилення зрушень у функціональному стані різноманітних систем та органів, до виникнення та поглиблення процесів стомлення, уповільненню відновлювальних процесів.
Навантаження важкоатлетів та спортсменів у силових видах спорту характеризується величиною обсягу навантаження, кількістю повторень, кількістю використаних вправ, режимом м’язової діяльності та деякими іншими показниками.
Величина навантаження при підніманні ваги - це якісна та кількісна сторони подразника. Реакція організму спортсмена в значній мірі залежить від величини специфічного впливу подразника, іншими словами, якісна його сторона невід’ємна від кількісної - ваги навантаження.
Різноманітність видів спорту зі своїми особливостями тренувальної роботи передбачає різні компоненти, які враховуються при побудові тренувального процесу. Вузька специфіка наполягає на використанні саме доцільних показників, які сприятимуть підвищенню результативності . Тому необхідне досконале дослідження актуальних питань щодо розгляду компонентів тренувальної роботи в окремих видах спорту.
Наприклад, підготовка спортсменів у силових видах спорту характеризується закономірностями побудови тренувального процесу, поставленими перед ними завданнями з урахуваннями індивідуальних особливостей розвитку організму (Хетфілд Ф., 1993).
Серед чинників, що впливають на спрямованість тренування, можна назвати: вік і стать спортсмена, стан його здоров’я, рівень його тренованості, спортивна кваліфікація, стаж тренувань та вагова категорія. Залежно від цих чинників здійснюється планування компонентів роботи за такими показниками - обсягом та інтенсивністю занять, видом і характером силових вправ, кількістю повторень і вагою обтяження, частотою тренувальних занять, тривалістю силової роботи, інтервалами відпочинку, кількістю та почерговістю виконання силових вправ.
Головною умовою інтенсифікації тренувального процесу в силових видах спорту є поступове збільшення обсягу та інтенсивності роботи, зумовлене почерговістю граничних м’язових напружень у поєднанні з відновлюючими засобами. Тренувальна робота складається з різних компонентів, що тісно взаємопов’язані: обсяг та інтенсивність, час та частота тренувальних занять, темп та амплітуда руху, режим роботи м’язів тощо. За допомогою зміни будь-якого компонента роботи можна регулювати спрямованість тренувальних занять (Глядя С.А., 1998).
Головним питанням спортивного тренування є вибір навантажень, що адекватні можливостям організму атлетів і найбільш ефективні у досягненні спортивних результатів. Нині майже вичерпано резерв підвищення досягнень за рахунок збільшення обсягів тренувальної роботи. Отже, на перший план виходить чинник оптимального їх дозування у різні періоди підготовки з урахуванням індивідуальних можливостей спортсмена.
Отже, виходячи з цього можна дати характеристику основним компонентам тренувальної роботи в силових видах спорту - обсягу та інтенсивності (Воробйов А.Н., 1989).
Обсяг роботи є кількісною характеристикою спортивного тренування. Він також є невід’ємним від інтенсивності роботи, її якісної сторони. Однак, якщо розглядати обсяг роботи окремо від інших факторів тренування, високі спортивні результати можливо показати й при великих навантаженнях, та й в 2 - 3 рази менших.
Розрізняють тижневий обсяг роботи, місячний та річний. Річний обсяг роботи не має головного значення в досягненні спортивних результатів. Обсяг роботи не визначає розвиток сили м’язів. Більш того, по досягненню конкретної, індивідуальної для кожного атлета межі, подальше її збільшення негативно відображається на спортивних досягненнях.
Отже, обсяг тренувальної роботи - це сумарна кількість загальної роботи, що виконується за визначений заздалегідь час: в одній вправі, серії вправ, за одне тренування, тижневий, місячний або багаторічний цикл.
Загальним обсягом тренувальної роботи у силових видах спорту вважається: кількість тренувальних днів, тренувальних занять, піднятих кілограмів, спроб, підйомів, серій силових вправ, а також загальний час тренування. Виходячи з цього, всі навчально-тренувальні заняття розрізняються з урахуванням обсягу навантажень на такі величини (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Величина тренувальної роботи за зонами інтенсивності (Олешко, 1999)
|
Величина тренувальної роботи |
Зони інтенсивності |
|
мала |
50 |
|
середня |
від 51 до 70 |
|
велика |
від 71 до 90 |
|
максимальна |
понад 90 |
Виходячи з цього, вагу штанги визначають за такою класифікацією (табл. 1.2):
Інтенсивність роботи знаходиться в тісному взаємозв’язку з досягненнями спортсмена. Збільшення в оптимальних межах інтенсивності роботи супроводжується ростом спортивних результатів. Але для кожного спортсмена є свій оптимум інтенсивності роботи, перехід меж якого негативно відображається на досягненнях. Оптимум інтенсивності роботи показник далеко не стабільний. Фахівці вважають (Арсамаков І.А., Медведєв О.С., 1994; Олешко В.Г., 1999 та ін.) доцільними варіації інтенсивності в місячному циклі від 20 до 25 %.
Таблиця 1.2
Класифікація ваги штанги (Олешко, 1999)
|
Вага штанги |
% до максимального досягнення |
|
мінімальна |
До 60 |
|
мала |
61-70 |
|
середня |
71-80 |
|
велика |
81-90 |
|
близькогранична |
91-99 |
|
гранична |
100 |
Інтенсивність тренувальної роботи грає ведучу роль в спортивному тренуванні, спрямованому на розвиток сили. Однак це не виключає роль й інших компонентів роботи. В іншому випадку тільки тренування з максимальними зусиллями найбільш ефективні.
Інтенсивність роботи може бути як абсолютною так і відносною. Абсолютна інтенсивність визначається діленням суми піднятих кілограмів на кількість підйомів. Відносна інтенсивність - це відношення середньої ваги обтяження чи кількості повторень до максимального досягнення в праві чи відношення максимальної кількості повторень до цієї ваги, помноженому на 100 %.
У силових видах спорту найчастіше застосовують такі показники інтенсивності: середня вага штанги, коефіцієнт інтенсивності, відносна інтенсивність, поділ піднімань за зонами інтенсивності (Медвєдєв О.С., 1997), кількість піднімань 90 % ваги і більше (табл. 1.3).
Таблиця 1.3
Приблизний розподіл 90% ваги та вище по тижням (Шейко, 2003)
|
Зони інтенсивності |
Мікроцикли підготовки |
Усього за 6 тижнів |
|||||
|
6 тиждень |
5 тиждень |
4 тиждень |
3 тиждень |
2 тиждень |
1 тиждень |
||
|
90% |
6 кпш |
6 кпш |
6 кпш |
6 кпш |
– |
– |
24 кпш |
|
95% |
– |
6 кпш |
4 кпш |
– |
– |
– |
10 кпш |
|
100% |
– |
– |
6 кпш |
– |
– |
– |
6 кпш |
|
Усього |
6 кпш |
12 кпш |
16 кпш |
6 кпш |
– |
– |
40 кпш |
Виходячи із закономірностей методики розвитку сили та збільшення м’язової маси, фахівці (Арсамаков І.А., Медведєв О.С. 1994; Олешко В.Г., 1999 та ін.) рекомендують застосовувати сім зон інтенсивності тренувальних занять (табл. 1.4).
Інтенсивність роботи завжди розглядається у комплексі з іншими компонентами (Арсамаков І.А., Медведєв О.С., 1994; Олешко В.Г., 1999 та ін.).
Таблиця 1.4
Зони інтенсивності тренувальних занять (Олешко,1999)
|
Зона інтенсивності |
% навантаження |
|
дуже мала |
30-39 |
|
мала |
40-49 |
|
середня |
50-60 |
|
помірно-велика |
70-79 |
|
велика |
80-89 |
|
близькогранична |
90-99 |
|
гранична |
100 |
Висновки
1. В практиці спорту вищих досягнень напрацьована доскональна система підготовки спортсменів високої кваліфікації до головних змагань року, яку можна дослідити та проаналізувати.
2. Одним з питань спортивного тренування у силових видах спорту є дозування роботи у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах, визначення її оптимальної величини в залежності від цілей та задач тренування, кваліфікації, рівня підготовленості спортсмена, індивідуальних особливостей, періоду тренувального циклу.
3. Інтенсифікація тренувального процесу в пауерліфтингу можлива лише за умов чіткого дозування тренувальної роботи - обсягу та інтенсивності у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах.
4. Необхідність удосконалення підготовки спортсменів високої кваліфікації різної статі та вагових категорій до головних змагань року з пауерліфтингу існує поряд з відсутністю науково обґрунтованих робіт з цієї проблеми.
Для вирішення даного питання слід розв’язати наступні задачі:
- визначити інформативні компоненти тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу в мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах;
- розробити моделі тренувальної роботи найсильніших спортсменів світу в мезоциклах підготовки у змагальних, спеціально-допоміжних та додаткових вправах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Арсамаков И., Медведев А.С., Никитин И.И. и др. Уровень спортивного мастерства российских и зарубежных тяжелоатлетов в зависимости от весовой категории в 1993 - 1994 гг. // Олимп. - 1995. - № 1. - С. 20-25.
2. Бельский И.В. Модель специальной силовой подготовленности спортсменов, специализирующихся в пауэрлифтинге // Теория и практика физической культуры. - 2000. - № 1. - С. 33-35.
3. Бельский И.В. Основы специальной силовой подготовки высококвалифицированных спортсменов в тяжелоатлетических видах спорта: Монография. - Минск: Технопринт, 2000. - 206 с.
4. Бельский И.В. Специальная силовая подготовка пауэрлифтеров высокой квалификации в предсоревновательный период // Междунар. конф. „Актуальные проблемы физического воспитания и спортивной тренировки студенческой молодежи”. - Минск, 1995. - Т. 2. - С. 80.
5. Верхошанский Ю.В. Актуальные проблемы современной теории и методики спортивной тренировки // Теория и практика физической культуры. - 1993. - № 8. - С. 21-28.
6. Глядя С.А., Старов М.А., Батыгин Ю.В. Стань сильным. - Харьков: К - Центр, 1998. - № 1. - 43 с.
7. Глядя С.А., Старов М.А., Батыгин Ю.В. Стань сильным. - Харьков: К - Центр, 1999. - № 2. - 71 с.
8. Глядя С.А., Старов М.А., Батыгин Ю.В. Стань сильным. - Харьков:
Комментарии